Ісус навчав у притчі доброго самарянина, що кожен наш ближній. Він також сказав, що ми повинні любити ближнього, як себе. У притчі ми бачимо, що самарянин співчуття, щедрість і доброта, і милосердя до єврейської людини. Він зробив усе можливе, щоб піклуватися про Нього, коли чоловіка залишили мертвим біля дороги. Хто має потребу, той наш сусід! Наскільки важливо любити ближнього? Фарисеї знову намагалися захопити Ісуса, задаючи Йому питання. Експерт з релігійного права запитав Ісуса, які найважливіші заповіді. Ісус відповів: «Ти повинен любити Господа, Бога свого, всім серцем своїм, всією душею своєю і всім своїм розумом». Це найбільша й найперша заповідь. А друга однакова з нею: «Любіть свого ближнього, як себе». Весь закон і всі вимоги пророків ґрунтуються на цих двох заповідях». (Матвія 22:37-40) Відповідно до відповіді Ісуса - любити ближнього дуже важливо! Ви, напевно, чули про золоте правило. Ісус сказав це в Матвія 7:12. «Робіть іншим все, що б ви хотіли, щоб вони зробили вам. У цьому суть всього, чого навчають закон і пророки. (Матвія 7:12). Як би ви хотіли, щоб до вас ставилися? Ставтеся до інших таким чином. Чи хотіли б ви милосердя? Проявіть милосердя іншим. Чи хотіли б ви, щоб вас пробачили? Пробачте інших. Ось як ми любимо ближнього, як себе!

Ти щедрий? Що взагалі означає бути щедрим? Це означає вільно і охоче віддавати або ділитися всім або більше, ніж потрібно або вимагається. Самарянин з притчі Ісуса був добрим і щедрим. Він ризикував власним життям, зупинившись, щоб допомогти пораненому. Бандити могли ховатися і чекати, поки хтось зупиниться, щоб допомогти та знову напасти. Потім він використав власну олію, вино і бинти, щоб доглядати за ранами чоловіка. Він посадив чоловіка на свого віслюка і привіз його до заїзду (готелю). Він ще не закінчив! Він заплатив хазяїну суму, яка на той час становила приблизно два денних заробітки. Наступного дня він пообіцяв заплатити власнику готелю за всі додаткові витрати, пов'язані з доглядом за чоловіком, поки він не одужає! Який приклад щедрої турботи про ближнього дав нам Ісус. Зрозуміло, якби він зробив це для друга чи іншого самарянина; але це було зроблено для свого зневаженого єврейського ворога! (Луки 10:25-37). Чи ми щедрі, як самарянин? Або ж ми намагаємося приділити найменше часу, зусиль чи грошей на якусь потребу чи прохання? Як ми ставимося до того, що даємо чи допомагаємо? Чи ми життєрадісні і готові дарувати? Або ж ми робимо це неохоче і нарікаємо на те, що робимо? 2 Коринтян 9:7-9 говорить: "Кожен з вас повинен вирішити в своєму серці, скільки давати. Не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає! А Бог має силу всякою благодаттю вас збагатити, Тоді у вас завжди буде все, що вам потрібно, і залишиться ще багато, щоб поділитися з іншими. Як сказано в Писанні: "Вони діляться вільно і щедро роздають бідним. Його праведність триває навіки!" Божа відповідь на нашу щедрість - бути щедрим з нами! Він дасть нам все, що нам потрібно, і навіть більше, щоб ми могли поділитися з іншими! Ми любимо і служимо щедрому Богові. А Він щедрий? Він послав Свого Єдинородного Сина померти за наші гріхи, щоб ми могли жити з Ним вічно! Коли ми з'єднані з Христом, Бог щедро благословляє наше життя. "Всяка хвала Богові, Отцеві Господа нашого Ісуса Христа, що благословив нас усяким духовним благословенням на небесах, бо ми з'єднані з Христом". (Ефесян 1:3).

Ісус завершив притчу про доброго самарянина, поставивши запитання книжнику. "Хто з цих трьох, на вашу думку, був сусідом чоловіка, на якого напали бандити?" то тому, Чоловік відповів: "Той, хто проявив до нього милосердя". Тоді Ісус сказав: "Так, тепер ідіть і робіть те саме". (Луки 10:36-37) Цікаво, що книжник не сказав, що це був самарянин. Він сказав "той, хто проявив милосердя". Напевно, було дуже важко чути притчу Ісуса. Без сумніву, книжник чітко уявляв, хто його ближній. Самарян не було в списку! Ісус наказав книжнику йти і чинити милосердя іншим; не тільки своїм друзям чи колегам-лідерам - усім. Слова Ісуса стосуються і нас! Ми також повинні проявляти милосердя. Отже, що це означаєя? Бути милосердним означає проявляти до людей доброту і співчуття з любов'ю, співчувати та допомагати тим, хто потрапив у біду. Хіба це не описує вчинок самарянина? Саме так Ісус показав милосердя в притчі. Перед тим, як Ісус розповів свою притчу, двоє учнів Ісуса не захотіли проявити милосердя до своїх сусідів, самарян! Вони запитали Ісуса, чи не послати вогонь з неба, щоб знищити самарянське село! А все тому, що вони не прийняли Ісуса! Ісус суворо докорив їм! (Луки 9: 51-56) Чого ти прагнеш, коли помиляєшся або грішиш, - милосердя, чи не так? Доброю новиною для нас є те, що Бог є джерелом милосердя! "Тож сміливо приступімо до престолу нашого милосердного Бога. Там ми приймемо Його милість, і знайдемо благодать, яка допоможе нам, коли ми найбільше потребуватимемо її". (Євреїв 4:16) Яке полегшення! Коли ми найбільше цього потребуємо, ми можемо бути впевненими в тому, що можемо звернутися до Бога, щоб отримати милість. Оскільки ми отримуємо милосердя, Ісус хоче, щоб ми дарували його іншим!

Книжник, знавець закону, хотів, щоб Ісус схвалив його вчинки та ставлення до людей, яких він вважав своїми ближніми. Книжники та інші релігійні керівники часів Ісуса напоказ ніби слухалися Бога словом і ділом. Однак Ісус бачив їхнє серце та мотиви всередині. Він побачив, ким вони були насправді, і мав для них суворі слова. У Євангелії від Матвія 23:27:28 сказано: «Яке горе чекає вас, учителів релігійного закону, і вас, фарисеїв. лицеміри, Бо ви подібні до побілених гробів, гарних ззовні, а всередині наповнених кістками мертвих та всякою нечистотою. Ззовні ви схожі на праведників, а всередині ваші серця сповнені лицемірства та беззаконня». Уявіть собі здивування та збентеження, коли книжник почув Ісусову притчу. Замість того, щоб підтримати, Ісус вказав самарянина як справжнього ближнього, а не єврейського священика чи помічника храму. (Луки 10:25-37) Бог часто докоряв релігійним керівниками Його часу за те, що вони були лицемірами. Їм подобалося влаштовувати шоу для людей, а не бути сповненими правди та любові. Бог завжди надавав більше значення внутрішньому, ніж зовнішньому вигляду людини. Ми бачимо це, коли пророк Самуїл пішов помазати одного із синів Єссея на царя. У 1 Самуїла 16:7 сказано: «Але Господь сказав Самуїлу: «Не суди за його зовнішністю чи зростом, бо Я відкинув його. Господь бачить речі не так, як ви їх бачите. Чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце". Так, Бог дивиться на внутрішню людину; понад те, що ми можемо побачити нашими фізичними очима. Пізніше в житті цар Давид згрішив проти Урії, одного зі своїх офіцерів. Він вчинив перелюб із дружиною Урії, а потім наказав відправити Урію на передову, де він був убитий. (2 Самуїла 11:15; 2 Самуїла 12:1-13) Давід обдурив усіх. Ніби усе зійшло йому з рук! Однак Богу не обдуриш. Бог послав пророка Натана викрити гріх Давида. Тоді Давид благав Бога пробачити його та відновити. Він просив Бога очистити його, його серце та нутрощі (єврейське формулювання). (Псалом 51:3-10). Давай більше дбати про внутрішню чистоту, ніж про враження, яке ми справляємо на людей! Молімося щодня, щоб Святий Дух очищав наші серця!

І самаряни, і юдеї стверджували, що їхній храм є істинним місцем поклоніння Богу. Про це розповіла самарянка, коли розмовляла з Ісусом біля криниці. "Тож скажіть мені, чому ви, юдеї, наполягаєте, що Єрусалим - єдине місце поклоніння, а ми, самаряни, стверджуємо, що воно тут, на горі Геризим, де поклонялися наші предки?" (Ів. 4: 20). Ісус відповів, що незабаром не матиме значення, де поклонятися Богові. Він хотів, щоб усі люди поклонялися Йому в дусі та істині. Це вказувало на час, коли Святий Дух наповнить і оселиться в усіх віруючих після смерті, воскресіння і повернення Ісуса на небо. (Івана 4:21-24). Але перш ніж хтось зможе поклонятися в дусі та істині, він повинен почути Євангеліє Ісуса Христа! У Діях 1:8 Ісус проголосив, що віруючі наповняться Духом, який дасть їм силу нести Євангеліє по всій землі. Це стосувалося і Самарії! «Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, І ви будете Моїми свідками, розповідаючи про Мене по всіх усюдах - в Єрусалимі, по всій Юдеї, в Самарії, аж до краю землі". Силою Божого Духа чоловік на ім'я Пилип проповідував самарянам, які увірували і спаслися. Він зробив там багато чудес. Апостоли в Єрусалимі почули, що відбувається в Самарії, і прийшли покласти руки на людей, щоб вони сповнилися Святим Духом! На зворотньому шляху по дорозі до Єрусалиму вони проповідували Євангеліє в самарянських селах. (Дії 8:4-25). Так, Євангеліє було і є для всіх, як для євреїв, так і для язичників. Не існує єдиного істинного місця для поклоніння Богу. Незалежно від того, хто ми і де знаходимося, коли ми поклоняємося Богу в дусі та істині, Йому це приємно і Він приймає наше поклоніння!