Визнати це.

У Біблії сказано: "Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої" (1 Івана 1:9). Від самого початку Бог хотів створити єдину родину. Він хоче, щоби ваші із Ним стосунки були, як між батьком і сином (дочкою). Іноді ми завдаємо батькам болю. І ми відразу хочемо просити пробачення і все виправити. Те саме з нашим Небесним Отцем. Єдиний спосіб відрізнити добро від зла в цьому світі - вивчати Його Слово. Ми також можемо розрізнити, що вчинили неправильно, за підказками Святого Духа в нашому серці.

У Книзі Єремії Бог сказав, що дасть людям "Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його" напише. Коли ми грішимо або робимо щось таке, що не до вподоби Богові, ми можемо відчути провину або сум, адже Божий Дух навіює ці почуття в наших серцях. Отже, якщо вчиниш неправильно, треба попросити пробачення в нашого Небесного Отця. Потім треба постановити собі ніколи не повторювати помилки. Якщо ми постійно припускаємося тієї самої помилки, можна попросити в Бога благодаті й сили на боротьбу з цим гріхом.

Можна звернутися до священика або батьків, які допоможуть і будуть для нас друзями, з якими можна поділитися проблемами. Завжди питай у батьків, кому можна довірити такі справи. Ще один спосіб боротьби з гріхом - читання Божого Слова (2 Тимофію 2:15). Цар Давид сказав: "Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не грішити проти Тебе” (Псалми 118:11). Боже Слово - живе та діяльне (До Євреїв 4:12), і, коли ми обмірковуємо Його, воно впливає на наші думки і бажання в житті. У Біблії це називається "перемінитися відновою розуму" (До Римлян 12:2).

Могутнє Слово Боже дійсно здатне змінити наше мислення і вчинки, які ми хочемо або не хочемо робити. Ще один спосіб подолання гріхів - присвячувати час молитві, прославлянню Бога і поклонінню Йому. Так ми розбудовуємо стосунки з Богом і зміцнюємо зв'язок із Ним. Із часом ти так любитимеш Бога, що не захочеш ніколи засмучувати Його.

Бог хоче, щоби ти мав вічне життя в Ісусі Христі і ніколи не грішив (До Римлян 6:23). Тому приділяй час читанню Його Слова, молитвам і поклонінню Господу, і ти побачиш, що речі, які раніше схиляли тебе до гріха, поступово слабшатимуть - і згодом відійдуть геть із твого життя. Ти переможеш гріх і матимеш вічне життя, якщо перебуватимеш з Ісусом Христом.

Господь дає нам волю приймати рішення, бо любить нас. Роблячи хибний вибір, ми припускаємося помилок.

Бог створив людей за Своїм образом і Своєю подобою, наділивши їх свободою волі. Він дав нам можливість вибирати між добром і злом. Бог хотів створити єдину родину. Йому не потрібні були роботи. Ось чому ми вільні і можемо вибрати, чи йти Божими шляхами, чи не дотримуватися істини Святого Письма.

Адам і Єва теж мали вибір в Едемському саду, але, на жаль, вибрали непослух Богові. Після падіння людини Бог створив план, як відкупити людство з полону гріха через велику жертву любові Ісуса Христа. Нам лише треба "вибрати" віру в Нього - і ми будемо врятовані. Отримавши спасіння, ми маємо надалі слухатися Бога і йти Його шляхами.

Та всі ми люди, і часом помиляємося. Щоби мати щасливе життя в Ісусі, треба визнавати свої гріхи, адже Бог дав нам волю приймати рішення, а тоді просити в Нього прощення за гріхи (1 Івана 1:9).

У Святому Письмі сказано: "Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх". (Від Івана 15:13) А ще про дружбу в Біблії написано таке: "Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом". (Приповісті 17:17) Якщо хочеш бути добрим другом, дотримуйся золотого правила: "Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви”. (Від Матвія 7:12) Ключем до всього є виконання першої заповіді: "Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою". (Від Матвія 22:37) Друга заповідь безпосередньо пов'язана з першою: "Люби свого ближнього, як самого себе". (Від Матвія 22:39)

Одна людина якось сказала, що для наповненого і глибокого життя треба правильно розіставляти пріоритети: на першому місці має бути Ісус, потім інші люди і тільки потім ти сам. Із такими пріоритетами в житті ти зможеш стати справжнім другом для близьких тобі людей.

Ні!

Є добра новина! Бог не сердиться на тебе. Біблія каже: "Бо Того, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою правдою в Нім!" (2 до Коринтян 5:21). Ісус на хресті взяв на Себе гріхи людства, тому кожний, хто прийме Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем, стане дитям Божим. Апостол Іван пише: "А всім, що Його (Ісуса) прийняли, їм владу дало дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ймення Його". У До Римлян 10:9 сказано: "Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся". Сповідаючись Ісусові як Господу і вірячи всім серцем, що Бог воскресив Його з мертвих, ти стаєш членом Божої родини – і ніщо не змусить Бога не прийняти тебе до неї (До Римлян 8:15).

Усі ми люди - і час від часу помиляємося й грішимо (До Римлян 3:23). Ти маєш розуміти, що гріх засмучує Господа, але він не гнівається на тебе. Бог сумує, бо знає, що гріх може завдати тобі шкоди (До Римлян 6:23), а Він цього дуже не хоче. Тому коли ми згрішили, важливо відразу визнати це і попросити в Бога пробачення (1 Івана 1:9), щоб очиститися від усіх своїх гріхів - тих, про які пам'ятаємо, і навіть тих, про які могли забути.

Коли просимо вибачення в Бога за гріхи, це називається покаяння. Із грецької це слово буквально перекладається так: "передумати", "змінити думку".  Тож коли ми каємося в гріхах, ми просимо вибачення в Бога й обіцяємо, що з Його благодаттю і допомогою, більше не чинитимемо погано. Та навіть якщо трапиться згрішити знову, треба розуміти і пам'ятати, що Бог любить нас. Він наш Небесний Тато і хоче, щоби ми просили прощення, аби Він міг благословити нас і захистити від підступів диявола. Одна з причин, чому Євангеліє є такою надзвичайно Доброю Новиною: саме Євангеліє розповідає нам про Божу любов і прощення через жертву Ісуса на хресті.

Старший брат лишився з батьком. Він гнівався на меншого, який пішов із дому. Старший брат був праведною людиною. Та йому заважала гордість.

Він усе робив правильно, за законом. Але в нього була слабкість: йому бракувало такої любові, яку мав його батько. Християни часто потрапляють у пастку духовної гордості, в якій опинився цей старший брат. Ми можемо думати собі: "Бога я дуже люблю, а от людей - так собі". Та це свідчить про незрілість і нерозуміння Божої волі. (1 Івана 4:20)

Апостол Іван сказав, що благодать та правда з'явилися через Ісуса Христа. (Від Івана 1:17) Це важливі слова, бо вони підказують, що з Ісусом передусім була благодать, а тоді - правда. Деякі християни припускаються помилки, відстоюючи правду й нехтуючи благодаттю і любов'ю. Біблія каже нам: "...щоб були ми правдомовні в любові". (До Ефесян 4:15) У надзвичайно важливому розділі про любов - 1 до Коринтян 13 - апостол Павло каже: "Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячи! І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!" (1 до Коринтян 13:1-2)

Старший брат розумів закони і дотримувався їх, але не осягнув значення любові. Як зазначив батько блудного сина, "цей брат твій був мертвий і ожив". (Від Луки 15:32) Він повернувся до батька - і тільки це мало значення.

Ми не маємо судити тих, хто не слухається Небесного Отця, натомість треба показувати таким людям Божу любов і благодать - адже найчастіше всередині вони почуваються дуже недобре і сумно. Біблія каже нам: "Ніколи любов не перестає!" (1 до Коринтян 13:8) Батько в притчі про блудного сина виявив справжню любов: коли його бунтівний заблудлий син повернувся додому, він вибіг до нього назустріч. (Від Луки 15:20) Виявляймо таку ж любов до тих людей у нашому житті, які потребують побачити Небесного Отця й пізнати Його благодать і милосердя.