Павла і Силу заарештували, побили і кинули до в'язниці. Їх прикували ланцюгами та забили у колодки і вони не могли рухатися. Що може бути гірше? (Дії 16:22-24). Отже, чи інші в'язні чули, як вони звинувачували Бога і скаржилися? Ні! Павло і Сила були сповнені радості; вони молилися і співали хвалу Богу десь опівночі! Як таке може бути? Радість Павла і Сили ґрунтувалася не на зовнішніх обставинах, а глибоко всередині них. Світ не може подарувати таку радість – лише мати Ісуса у своєму серці може! Ця радість створюється Святим Духом, Який живе всередині кожного віруючого (до галатів 5:22). Біблія говорить, що Божа воля полягає в тому, щоб ми завжди були сповнені радості, завжди молилися та були вдячні за будь-яких обставин (1 до солунян 6:16-18). Коли ми це робимо - ми відображаємо мир, любов і надію нашого дивовижного Бога для інших. Коли Петро та Сила співали Богу, інші в'язні у чули їх.(Дії 16:25). Ми учні Ісуса, тож нехай радість Господня проявляється завжди, незважаючи на обставини! У 2-ому до коринтян 6:10 написано: «як сумні, але завжди веселі; як убогі, але багатьох ми збагачуємо; як ті, що нічого не мають, але всім володіємо.» Світ не дарує нам радості та й не може цього зробити!

Під час своєї місіонерської подорожі Павло і Сила хотіли побувати в кількох країнах. Однак Святий Дух не дозволив їм увійти на певні території. Потім Бог звернувся до Павла у видінні, наказуючи йому піти до Македонії, що в Греції. Павло і Сила негайно сіли в човен, щоб поплисти туди. Павло і Сила прислухалися до Святого Духа і слідували за Божим планом, а не власним (Дії 16:6-10). Божий Дух живе в нас, бо ми — послідовники Христа. Святий Дух скеровуватиме нас, як Павла і Силу, якщо ми бажаємо слідувати Його голосу. До галатів 5:25 сказано: «Коли духом живемо, то й духом ходімо!»" Як і у випадку з Павлом, Святий Дух приведе нас до людей, яким потрібно почути Добру Новину Ісуса Христа. Святий Дух також освітлює Слово Боже і дає нам мудрість та розуміння, щоб приймати правильні рішення. У Псалмі 118:105 сказано: «Для моєї ноги Твоє слово світильник, то світло для стежки моєї.» Ісус назвав Своїх послідовників вівцями. Вівцям потрібен пастух, який би піклувався про них, керував і захищав їх. Ісус сказав в Івана 10:27: «Мої вівці слухають мого голосу; Я знаю їх, і за Мною слідком вони йдуть.» Так, Божий Дух буде вести нас – чи ми підемо за ним?

В'язні чули, як Павло і Сила молилися і співали гімни Богу (Дії 16:25). Ці звуки були дуже незвичними для в'язниці! Яке свідчення про Бога! Без сумніву, це справило враження на всіх, хто слухав! Згодом тюремник прийшов до Христа разом з усією своєю родиною. Ми відображаємо Бога у своїх словах, ставленні та вчинках, бо ми послідовники Христа. Господарі ворожки і розлючений натовп звинуватили Павла і Силу в неправомірних діях. Легко було б озлобитися і розгніватися, але вони вирішили шанувати Бога і бути яскравим світлом, що сяє в темному місці. 1 Петра 2:12 говорить: «Поводьтеся поміж поганами добре, щоб за те, за що вас обмовляють вони, немов би злочинців, побачивши добрі діла, славили Бога в день відвідання.» Чи приваблює людей до Христа наше щоденне життя? Павло прожив своє життя як приклад, за яким інші могли б пізнати Христа. У своєму листі до филип'ян Павло писав: «Чого ви від мене й навчилися, і прийняли, і чули та бачили, робіть те! І Бог миру буде з вами!» (до филип'ян 4:9) Чи відображаємо ми Божий мир і любов у своєму щоденному житті? Ніколи не пізно стати прикладом Христа для людей у повсякденному житті. Апостол Павло заохочував Тимофія бути прикладом для людей навіть у молодому віці; він писав: «Нехай молодим твоїм віком ніхто не гордує, але будь зразком для вірних у слові, у житті, у любові, у дусі, у вірі, у чистості!» (1 Тимофія 4:12). Тож будьмо прикладом для людей, щоб вони йшли до Христа!"

Після чудесного землетрусу, який струсонув в'язницю, тремтячий тюремник впав перед Павлом і Силою. Він запитав: «Що він повинен зробити, щоб спастися?» (Дії 16:25-29). Вони відказали: «А вони відказали: Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасений ти сам та твій дім». - (Дії 10:31) Того вечора Павло і Сила поділилися словом Господнім з тюремником та його родиною. Вони увірували, спаслися і навіть охрестилися у воді - і все це після опівночі! Чи так само сьогодні? Чи справді все так просто? До римлян 10:9 сказано: «Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся». " Слово Боже не змінюється - спасіння сьогодні є для всіх, хто вірить в Ісуса! Дії 4:12 говорить нам: «І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали.» Бог так сильно нас полюбив, що дав нам можливість отримати прощення гріхів і провести з Ним вічність на Небесах. Івана 3:16 говорить: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне»."

Павло і Сила молилися і співали Богові, сидячи, закуті у тюремній камері, з ногами в колодках (Дії 16:24-25). Про що вони могли співати? Співали, бо служили Всевишньому Богу. Незалежно від того, де вони були чи що сталося, Бог досі був Богом, і лише Його ім’я було гідним хвали! Псалом 67:5 говорить нам: «Співайте Богові, виспівуйте Йменню Його, рівняйте дорогу Тому, Хто їде на хмарах, Господь Йому Ймення, та перед Ним веселіться!»" Ми часто співаємо хвалу Богові за щось хороше, що сталося в нашому житті – і це правильно! Однак, як сказано в цьому вірші, нам також потрібно голосно співати хвалу Тому, хто їздить на хмарах, Він понад усе, і ім’я Йому — Господь! Ми можемо радіти, що можемо увійти і залишитися в Його могутній присутності! Псалом 144:3: «Великий Господь і прославлений вельми, і недослідиме величчя Його!». Нам не потрібно чекати, щоб співати хвалу Богові! Він безмірно великий і гідний нашої похвали - завжди! Незважаючи на будь-які обставини, Він завжди Бог!