Часом дуже важко не запишатися, особливо коли людям подобається те, що в тебе добре виходить. В 1 Петра 3:8 Петро закликає всіх християн бути "милосердними" і "покірливими". Смирення - це риса характеру, яка подобається Богові. Будючні люди огидні для Господа (Приповісті 16:5). У Євангелії від Луки 18:14 Ісус каже: "Хто ж понижається, той піднесеться". У Посланні св. апостола Павла до Римлян 12:3 нас спонукають про себе "думати скромно, у міру віри, як кожному Бог наділив". Не хвалися і не намагайся довести, що ти кращий за всіх.

Людей, які вірять в Ісуса, називають Його "Церквою", і Бог обіцяє бути присутнім там, де збирається Його Церква. Часто ми також виділяємо спеціальні місця й будуємо споруди, де віряни збираються й поклоняються Богові. Такі місця теж називаються "церквою". Ми, християни, можемо вшановувати й прославляти Господа своїми словами і вчинками. У місцях поклоніння ми виявляємо пошану до Нього, ставлячись до церкви як до "Божого дому". (Та пам'ятайте: Бог живе не в будівлі, Він живе в людях, у серцях Його людей!) У Біблії розповідається про людей, яким пощастило по-особливому відчути Божу присутність. Це Мойсей (Вихід 3), Павло (Дії Апостолів 9:3-8) і люди, що спостерігали чудо зіслання Святого Духа на апостолів у день П'ятдесятниці (Дії Апостолів 2).

Грішниця принесла пляшечку з дорогою олією (миром) і намастила ноги Ісуса (Євангеліє від Луки 7:44-48). Дехто з учнів вважав це марнотратством (олія коштувала стільки, скільки можна було заробити за рік!), але жінка віддала цей дорогоцінний дарунок Ісусові. Немає нічого важливішого за те, щоби віддавати Богові найкраще. У Біблії сказано: "Шануй Господа із маєтку свого, і з початку всіх плодів своїх" (Приповісті 3:9).

Виконавши роботу слуг - омивши ноги своїх учнів - Ісус показав нам приклад самовідданого служіння людям. Ісус не хоче, щоби ми прагнули в усьому завжди бути першими. Він каже: "Хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник як службовець" (Від Луки 22:26). А ще Він заповів нам: "Бо то Я вам приклада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив" (Від Івана 13:15).

Служіння нерідко вимагає жертв. Ісус приніс для нас найбільшу жертву - помер на хресті за наші гріхи. У Євангелії від Матвія 20:28 наводяться такі слова Ісуса: "Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!"

Буває з тобою так, що ти про щось забуваєш? Людям притаманна забудькуватість. Ми забуваємо про добрі вчинки людей одне для одного, а часом забуваємо й про те добро, яке зробив для нас Господь. Ісус дав нам Таїнство з хлібом і вином як нагадування про Його жертовну смерть. Християнські церкви під час Літургій проводять Причастя "на спомин" про Ісуса, як Він заповів (1 До Коринтян 11:24-25).

Згадуй про Божу любов і жертву Ісуса якомога частіше. Вивчи напам'ять і не забувай вірш із Євангелія від Івана 3:16: "Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне".