Невдовзі після того, як Ісус вибрав Своїх учнів, Він сів на схилі гори і почав навчати їх по-новому. Коли натовп зібрався, Ісус відкрив, що насправді означає йти за Ним. Він не шкодував слів, щоб пояснити багато чого; від благословення до переслідування за віру у Нього. Вони дізналися про Боже Царство; як терпіти, любити, бути світлом, молитися, дарувати і довіряти Богові — а також багато іншого. (Матвія 5-7). Ісус завершив свою проповідь у Матвія 7:24, слова, що варто не тільки слухати, але й виконувати все, що Він сказав. «Отож, кожен, хто слухає цих Моїх слів і виконує їх, подібний до чоловіка розумного, що свій дім збудував на камені.» Ісус поклав міцну основу для Своїх послідовників, щоб жити так, як жив Він на землі. Цей фундамент і досі міцний, і ми можемо будувати сьогодні. За часів Ісуса натовп збільшувався, коли розійшлася звістка про Його вчення та чудеса, які Він чинив. Багато разів Біблія записує, коли Ісус відводив Своїх відібраних учнів, щоб провести з ними час. У ці часи він пояснював їм суть того, що Він зробив чи сказав, наприклад, притчу чи концепцію царства. (Марка 6:31; 3:7, 20; Луки 18:31; Матвія 17:1). Сучасне життя метушливе; дуже метушливе. Але, як і в біблійні часи, Ісус хоче проводити час зі Своїми послідовниками — з нами! Для нас важливо приділити час, щоб бути наодинці з Ісусом, щоб послухати Його ніжний голос і прочитати Його Слова. Він дасть вказівки та розуміння того, що нам конче потрібно жити так, як Він жив на Землі. У 1-у Івана 2:5-6 сказано: «А хто додержує Його слово, у тому Божа любов справді вдосконалилась. Із того ми пізнаємо, що в Нім пробуваємо. А хто каже, що в Нім пробуває, той повинен поводитись так, як поводився Він.»

У Нагірній проповіді Ісус пояснив, що означає жити так, як жив Він. Ісус ніколи не чинив гріха, перебуваючи на землі; Він бездоганно дотримувався Божого Слова. І це для нас є стандартом. У Матвія 5:48 Ісус сказав: «Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!». Як ми можемо це зробити? Ми не можемо - Біблія каже, що немає жодної досконалої чи праведної людини - жодної! (До римлян 3:10). Ой-ой, це недобре, це безнадійно для нас? Так, власними силами. Ісус дуже чітко говорить нам в Івана 15:5, що без Нього ми нічого не можемо робити. Однак у тому ж вірші Він каже, що якщо ми залишаємося з Ним, то принесемо багато плоду! Тобто, ми зможемо робити те, що подобається Богові. Коли Ісус залишив світ, щоб повернутися на Небо, Він послав нам помічника - Святого Духа, щоб ми могли переможно жити в цьому світі. Він наш учитель і помічник. В Івана 14:16 сказано: «Утішитель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім’я Моє, Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив.» Хіба це не дивовижно? Бог допомагає нам жити так, як жив Христос! Святий Дух також допоможе нам молитися так, як молився Ісус: безкорисливо і згідно з Божою волею. Коли ми не знаємо, як і про що молитися, Він допоможе нам! (До римлян 8:26). Пам'ятаєте, Ісус сказав, що якщо ми будемо прикуті до Нього, то принесемо добрий плід. До галатів 5:22-25 говорить нам, що Святий Дух виробляє Божий плід всередині нас! «А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, здержливість: Закону нема на таких! А ті, що Христові Ісусові, розп’яли вони тіло з пожадливостями та з похотями. Коли духом живемо, то й духом ходімо!» Ого, Він багато допомагає, чи не так? Щоб жити, як Христос, важливо керуватися Святим Духом в кожному аспекті життя. Це легко? Ні, не легко; ми будемо робити помилки і часом зазнаватимемо невдач. Але Бог дав прощення і підтримку і для цього! (1 Івана 1:9; 2:1). Він відновить нас, щоб ми могли продовжувати нашу подорож з Христом. Захарія 4:10 говорить нам не зневажати малі починання. Бог радіє, коли бачить, як ми починаємо наш новий шлях з Ісусом. Він знає, що слідування за Христом - це процес, який вимагає часу, оскільки ми зростаємо і вчимося. Бог хоче, щоб ми були успішними, і Він дає Свого Духа, щоб ми перемагали світ! (1 Івана 4:4).

У Нагірній проповіді Ісус сказав: «Краще збирайте скарби для себе на Небі, де ні міль, ні іржа не понівечать їх, де злодії не вдеруться й не викрадуть їх. Бо де скарб твій, там буде й серце твоє!». (Матвія 6:20-21). Що саме це означає для нас? Ти чув вираз: «У могилу не забереш?» Це стосується того факту, що ми всі йдемо "з порожніми руками", коли наш час на цій землі закінчується. Ми не можемо забрати своє майно з собою. Йов сказав майже те ж саме в Йова 1:21: «Я вийшов нагий із утроби матері своєї, і нагий повернусь туди, в землю!» Це сумно і трагічно для людини, яка зосереджена виключно на накопиченні статків у цьому світі, а не на речах Божих, які триватимуть вічно. Ісус хоче, щоб ми розставили правильні пріоритети і зосередилися на Божих речах, щоб вони стали нашим скарбом. Павло говорив про працю заради вічної нагороди до колосян 3:23-24. «І все, що тільки чините, робіть від душі, немов Господе́ві, а не лю́дям! Знайте, що від Господа приймете в нагороду спадщину, бо служите ви Господеві Христові.» Про вічні нагороди йдеться в багатьох біблійних уривках. (Матвія 10:41; 2 Тимофія 4:8; Об'явлення 22:12; Матвія 10:42; до євреїв 6:10; 1е до коринтян 3:8). У Луки 12:15 Ісус застерігає: «Глядіть, остерігайтеся всякої зажерливости, бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його.» Йдеться не про те, у кого більше статків, а про духовно багате життя, яким ми можемо жити в Божому Царстві зараз і в майбутньому. До колоссян 3:1-4 Павло каже, на чому слід зосередитися на шляху за Христом: «Отож, коли ви воскресли з Христом, то шукайте того, що вгорі, де сидить Христос по Божій правиці. Думайте про те, що вгорі, а не про те, що на землі. Бож ви вмерли, а життя ваше сховане в Бозі з Христом. Коли з’явиться Христос, наше життя, тоді з’явитеся з Ним у славі і ви.» Ось на таку винагороду варто було б зачекати! У Нагірній проповіді Ісус сказав нам, що коли ми шукаємо Бога в першу чергу, то матимемо все необхідне. «Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться.». (Матвія 6:33). У книзі Псалмів Давид наставляє нас покласти своє серце на Бога. «Хай Господь буде розкіш твоя, і Він сповнить тобі твого серця бажання!» Коли Господь — наш скарб, Його бажання стануть нашими бажаннями, і ми матимемо все необхідне вдосталь - в цьому житті і назавжди в небі. (Псалом 36(37):4).

У Нагірній проповіді Ісус навчав нас, що Бог не хоче, щоб ми турбувалися про речі, які нам потрібні в цьому житті. Натомість Він хоче, щоб ми довіряли Йому. Від Матвія 6:8 Ісус сказав: «Отож, не вподобляйтеся їм, бо знає Отець ваш, чого потребуєте, ще раніше за ваше прохання!» На відміну від людей, які не знають Бога, ми можемо втішитися, бо знаємо, що Він знає нас уздовж і впоперек і знає про все, що нам потрібно. Подумай про це... ще до того, як ми попросимо. Бог знає наші потреби, але Він хоче, щоб ми прийшли до Нього як дитина до Його батька з любові, довіри та залежності. У молитві «Отче наш» Ісус навчав нас молитися: «Хліба нашого насущного дай нам сьогодні». (Матвій 6:11). Це означає все, що нам потрібно на цей день; емоційно, фізично і духовно. Бог хоче, щоб ми вірили, що Він є нашим джерелом у всьому—щодня. У Псалмі 37 (38):10 Давид сказав: «Господи, всі бажання мої перед Тобою, зідхання ж моє не сховалось від Тебе.». Бог не змінився, Він чує навіть наші зітхання і думки. Ісус навчав нас про це більше від Матвія 6:25-34: «Через те вам кажу: Не журіться про життя своє що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло? Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них? Хто ж із вас, коли журиться, зможе додати до зросту свого бодай ліктя одного? І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, не працюють, ані не прядуть. А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них. І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог отак зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні! Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось? Бож усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться. Отож, не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи!» Бог не хоче, щоб нас поглинули тривоги; натомість Він хоче, щоб ми зосередилися на Його волі, задумі та меті. Якщо ми робимо це, то Він обіцяє забезпечити нас! Одне з багатьох Божих імен — Єгова-Їре. Це означає: «Господь забезпечить». (Буття 22:14). Саме так Авраам назвав Бога, коли Господь дав йому барана для жертвоприношення замість його сина Ісаака. Бог точно знав, де був Авраам і що йому було потрібно саме в той час. (Буття 22:1-19). Бог так сильно любить нас, що дав прощення і примирення з Собою через смерть Ісуса на хресті. (до римлян 4:25). Якщо Він був готовий це зробити; хіба Він не забезпечить всі інші потреби, які ми маємо? У Псалмі 84:11 Давид проголосив: «Бо сонце та щит Господь, Бог! Господь дає милість та славу. добра не відмовляє усім, хто в невинності ходить.»

Добрі справи важливі, але не всі добрі справи однакові. Вони мусять мати правильні причини. Важливо, щоб Бог отримував увагу і хвалу, а не ми. У Нагірній проповіді Ісус сказав у Євангелії від Матвія 6:1-2: «Стережіться виставляти свою милостиню перед людьми, щоб бачили вас; а як ні, то не матимете нагороди від Отця вашого, що на небі. Отож, коли чиниш ти милостиню, не сурми перед себе, як то роблять оті лицеміри по синагогах та вулицях, щоб хвалили їх люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!». Якщо оплески – це те, чого ми хочемо, вони швидко згаснуть. Однак, якщо ми робимо добрі справи зі смиренним серцем, щоб нести хвалу Богу, нагороди за них - вічні! Від Матвія 5:16 Ісус каже: «Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі» Помічаєш, у центрі уваги має бути Бог, а не ми. Від Матвія 23, Ісус говорив про лицемірство фарисеїв. У вірші 5 Він сказав: «Всі їхні діяння — про людське око.»USP. Мотив має значення для Бога. Чому ми робимо те, що робимо? Він вивчає наші серця, щоб побачити, що нас мотивує. У Приповістях: 16:2 сказано: «Всі шляхи людини видаються їй праведними, але її наміри судить Господь.» Нехай все, що ми робимо, буде на Його славу, а не на нашу!